Відповіді Максима Громадцова на запитання щодо реконсрукціі київського ЦУМу
29.08.2012
Столичний ЦУМ більше півроку закритий для покупців. Усередині будівлі вже завершили підготовчі роботи для подальшої масштабної реконструкції. Найближчим часом після остаточного узгодження нового зовнішнього вигляду універмагу будівлю обнесуть будівельним парканом.
Як вирішилося скандальне питання зі скляним фасадом ЦУМу, чому виявилося проблемним будівництво паркінгу, і як були зрушені терміни реконструкції головного універмагу столиці, в інтерв'ю виданню "Обозреватель" розповів виконавчий директор компанії "Еста Холдинг" Максим Громадцов.
– Максиме, яким буде фасад ЦУМу, навколо якого велися гострі дискусії, після перегляду проекту реконструкції?
– Ми почули різний набір думок – від "так, це правильно" до категоричного "ні". Ми почули управління охорони пам'яток, консультаційну раду – і пішли на те, щоб залишити фасад у тому вигляді, в якому він є. Ми ще новий проект не оприлюднили, ви будете першими, хто ці картинки побачить.
Це робочий проект, але тут можна бачити, що весь фасад ЦУМу залишається незмінним. Два верхні поверхи об'єднуємо в один. Замість скату даху з'явиться поверх, на якому будуть кафе і ресторани. З Хрещатика його практично не буде видно. А у мешканців міста з'явиться єдине місце на Хрещатику, з якого можна буде зверху побачити всю головну вулицю країни. Зараз таких оглядових точок немає.
– Чому для розробки проекту реконструкції ЦУМу вибрали компанію "Benoy"?
– На жаль, українська архітектурна школа зараз трошки знаходиться в періоді паузи – коли радянської школи вже немає, а нова українська ще не створилася. Тому ми шукали архітекторів зі значним міжнародним досвідом, які вже реконструювали історичні універмаги. Таких у Європі 5-6 компаній.
У результаті ми зупинилися на компанії "Benoy". Вони відчували і розуміли історичне середовище. До того ж, із ними працюють досить серйозні компанії, які розробляють проекти підтримки фасадів. Це з погляду інженерії – найвищий пілотаж.
З'явився також місцевий адаптер – майстерня Лариси Скорик. Знаєте, у нас не може бути іншого архітектора, окрім українського. Всі печатки та документи – скрізь має стояти українське прізвище. І плюс є ще великий шмат роботи, який українські архітектори виконують – це адаптація міжнародного проекту до наших норм. Тому що наші норми від європейських сильно відрізняються.
Фахівці "Benoy" дуже багато часу провели в Києві, прожили на Хрещатику кілька місяців. Вони фотографували, міряли, розбиралися з пропорціями, з симетрією, з матеріалами. Вивчали всі історичні фотографії і зрозуміли, як Хрещатик змінювався, як він формувався.
У компанії запропонували підхід, який ми потім виносили на міськраду. ЦУМ було побудовано як пам'ятник ар-деко в 1939 році. Це єдиний будинок у цьому стилі, який зберігся до сьогодні. Далі наприкінці 50-их – початку 60-их років, коли побудували єдиний ансамбль Хрещатика, який тягнувся від Головпоштамту до КМДА, верхню частину ЦУМу, як і решту будівлі, обробили червоною плиткою – "кабанчиком".
"Benoy" вважають це архітектурним несмаком. Вони запропонували підкреслити стиль ар-деко – і використовувати для цього скло.
По суті, ми верхню частину закривали в кокон. Фасад із червоного граніту мав сприйматися однією будівлею, а далі в серпанку два поверхи. Такий підхід найбільш часто використовується під час реконструкції історичних будівель у Європі.
– Чи планувалося збільшення поверховості будівлі?
– Ми ніколи не хотіли збільшувати поверховість. Всі проекти – і перший, і другий – такого не було. У нас є гребінь даху. По суті, додається один поверх – за рахунок даху заввишки 5 метрів.
Крім того, зараз два поверхи ЦУМу – це складські та офісні приміщення заввишки по 2,5 м. Ми з цих двох поверхів робимо один. У результаті за кількістю поверхів та за висотою будівлі ЦУМ залишиться колишнім.
– Які ключові претензії до проекту реконструкції висловлювалися? Вони стосувалися тільки зовнішнього вигляду універмагу?
– Перший момент – це скло і гармоніювання з прилеглими будівлями. Сам по собі проект не викликав ні в кого заперечень – якщо ЦУМ ізолювати від навколишніх будинків. Основний аргумент у всіх архітекторів – що все-таки це ансамбль Хрещатика. І міняти його неправильно. Це 80% всіх дискусій.
Проблема також – паркінг. У нас є будівельні норми, ДБНи. У технічних умовах спочатку прописано, що в ЦУМі має бути тисяча паркомісць. Яким чином і де їх там розмістити – я навіть уявити собі боюсь. Зараз паркування, по суті, немає.
Є мінус перший поверх, підвал, де було інженерне обладнання. Ми мінус перший поверх у будь-якому випадку б використовували. Але було одне з великих питань – чи додавати паркування.
Паркування для нас – це тягар за великим рахунком. ЦУМ стоїть у центрі міста, метро поруч, великі пішохідні потоки. Люди будуть ходити до ЦУМу і так, і так.
До того ж, це дорого. Паркування 20% бюджету потягне, тому що це дуже складно – копати землю з такими нестабільними ґрунтами, робити водовідведення, розбиратися з ґрунтовими водами і сусідніми будівлями.
Ми провели дуже серйозне дослідження ґрунтів. Спочатку ми боялися, що взагалі не можна заглиблюватися, що там вода, метро. Виявилося, що метро збоку, комунікації збоку. Вода, безумовно, є, є нестабільні шари. Але вони досить глибоко знаходяться – на глибині приблизно 20 м.
Ми палями заглиблюємося нижче цих нестабільних ґрунтів, потрапляємо на плиту до 25 м, і зверху ми можемо побудувати два поверхи паркінгу для того, щоб ще мати подушку безпеки ґрунт 10 м до нестабільних ґрунтів. Більше двох поверхів ми побудувати не можемо – це приблизно 170-180 паркомісць.
Це, звичайно, з погляду забезпечення паркінгом такого комплексу недостатньо. Але набагато краще, ніж нічого. І ми думаємо, що паркінгом будуть користуватися не тільки клієнти ЦУМу, адже на Хрещатику немає паркувань.
– Які роботи ведуться в ЦУМі наразі?
– У нас є ордер на підготовчі роботи, їх ми і проводимо. У жодному разі ніякі зміни до конструктиву не вносимо. Ми демонтували все старе інженерне обладнання і вивезли його. Ліфти були демонтовано. Інтер'єри було розібрано, мармурову частину збережено, а обшивку стін, стель, підлоги – демонтовано.
Зараз це гола будівля. На цьому роботи завершено. Подальші роботи можливі тільки після того, як ми отримаємо дозвіл на реконструкцію. А для цього ми спочатку повинні новий зовнішній вигляд погодити з управлінням охорони пам'яток. Потім ми це все несемо на держекспертизу. Коли отримаємо всі необхідні дозволи, зможемо рухатися далі.
У межах ордера ми повинні будемо зробити ще паркан навколо будівельного майданчика. Ми постараємося парканом приємно здивувати, тому що це та річ, яка буде на Хрещатику наступні кілька років. Це точно не буде зелений паркан із дощок із білою смугою, хоча законодавство нас зобов'язує робити саме так. Нам доведеться довго переконувати всіх піти на певні відхилення від норм. Якщо все буде добре, гадаю, ми роботи з реконструкції розпочнемо в жовтні-листопаді.
– Усередині залишиться щось від старого універмагу?
– У будівлі залишаються дві стіни. Весь конструктив зсередини буде абсолютно новим. Є велике питання – інтер'єр ЦУМу. Виявилося, що тут інтер'єри автентичні збереглися тільки у вигляді мармурових сходів і облицювання мармурових колон. Все інше – 80-90 роки. Ескалатори, наливна підлога, підвісні стелі, пластик..
Всі елементи, які дійсно цікаві і гарні, автентичні – мармурові сходи, колони – вони у нас розібрані, законсервовані реставраторами, лежать у коробочках, пронумеровані. Ми думаємо про те, як їх використовувати в інтер'єрі.
Звичайно, інтер'єр не буде радянським, він буде досить сучасним. Ми хочемо контраст отримати: за історичним фасадом – щось нове. Зараз ми думаємо, як правильно використовувати старі елементи, щоб вони, з одного боку, не виглядали чужим, з іншого – щоб можна було помацати і відчути історію.
– Скільки коштуватиме реконструкція будівлі?
– Зараз ми розуміємо, що витратимо більше 100 млн. доларів. Якщо б ми не робили повну реконструкцію, ми б витратили 20-30 млн. і 1,5 року на роботи. Зараз ми бачимо, що реконструкція займе 3 роки.
– Які товари будуть продавати в оновленому ЦУМі?
– Є такий міф – напевно, тому що не так багато киян останнім часом туди ходили, що в ЦУМі продавалася якісна недорога українська продукція. Вона там була, безумовно. Було кілька відділів, у яких продавали українську продукцію відносно недорогу, але це було в обсягах торгівлі, напевно, 10%.
Перший поверх – це були дорогі годинники, золото і алкоголь. Далі був поверх одягу далеко не українського виробництва – такий, по суті, ринок Троєщина, тільки на вішаках. І дорожче, тому що центр міста. Було кілька відділів, які продавали український одяг.
Ми хочемо, щоб у ЦУМі з'явилися бренди, яких до цього в Україні не було. Є велика кількість брендів демократичного плану, які в Європі і навіть у Росії визначають ринок, а у нас, на жаль, такий бренд на ринку тільки один – це "Zara". У Європі є маркети – такі, як "Uniqlo" – компанії, які продають величезну кількість досить недорогого одягу і які створюють величезний потік відвідувачів. До цього в Україну вони не приходили, у них не було для цього серйозного майданчика, яким після реконструкції може стати ЦУМ.
Крім того, ми хочемо зберегти один із відділів, що існували в старому ЦУМі. Там був верхній поверх, який продавав товари для дому: посуд і так далі. Це дійсно було єдине місце в центрі міста такого розміру, де можна було фактично все для дому купити. Ми це хочемо зберегти. Ми хочемо, щоб ЦУМ залишався універмагом.
Відповідно, у нас буде поділ за поверхами, у нас буде жіночий одяг, дитячий, чоловічий. Буде цілий поверх товарів для дому. Це буде єдиний в Україні універмаг, де можна купити все. Хочемо також зробити одну загальну касу для всіх відділів, і щоб ЦУМ у жодному разі не перетворився на те, на що перетворився універмаг "Україна".
– Як помінялися терміни відкриття ЦУМу після реконструкції?
– Зараз допрацьовуємо другий проект. Потрібно переробити всю проектну документацію і повторно вийти на консультаційну раду при департаменті охорони пам'яток. І постараємося зробити так, щоб якомога швидше було погоджено проект. Це залежить не від нас, ми планували вже зараз почати будувати.
Спочатку планували відкрити ЦУМ на початку 2014 року, але зараз пересунули відкриття на весну 2015 року. Далі ми рухатися вже не хочемо. Куди ще тягнути? Головний магазин країни – а він стоїть зачинений.